ПРО ЩО ВІРШІ ЮЛІЇ СУДУС?...

Радісно від прочитання віршів зі збірки «О пів на сонце». Хочу цією радістю поділитися з іншими.

Яка вона мова поетична? Один з варіантів відповіді: «У багатьох країнах і в різні епохи митці слова складали особливу касту з власними звичаями й привілеями. Вони користувалися мовою, відмінною від розмовної, і цієї мови треба було вчитися. Саме в такій атмосфері виник санскрит – витончена мова молитов і поезії», - Ян Парандовський. Герман Гессе вважав, що поезія – це гра в бісер.

У видавництві «Дискурсус» з’явилася на світ збірка поезій Юлії Судус «О пів на сонце». Книжка ошатна, оформлена з естетичним смаком, її приємно взяти в руки, і, що найважливіше – дуже цікаво читати, тобто робити спробу зануритися в глибінь віршів.

«О пів на сонце» - це щиро про боротьбу світла і темряви, про глибину людської душі та веселку подарованих нам з небес емоцій…»*, - Юлія Судус. Важливий момент, - вірші подані трьома мовами, переклад на англійську і польську здійснила сама авторка. Вона володіє вмінням вишукано творити верлібри.

Пані Юлія кандидатка філологічних наук, викладачка англійської мови, письменниця, перекладачка. Народжена в Луцьку, мешкає, творить і працює в Івано – Франківську. Співавторка збірки прози «Інтонації».

Ніхто інший, а сам Г. Сковорода називав Сонце вогненним морем. Йому ж належать слова: «Ходіть у жарі вогню свого. А мій Ной райдугу бачить і потоп припиняється. Чи не сонце бачить свій образ у дзеркалі вод як райдугу? Чи не Сонце дивиться на сонце через образ наш відображений, на радість і на світ твердий? Сонячна фігура є матерія і видимість. Найкраща серед усіх і мати всіх є сонячна фігура…

-Залишися Сонце і Місяцю! Ми сотворимо краще світло. Хай буде світло!».

Творення живе, правдиве,- не має бути механічним… Для творення гармонійних форм і систем необхідна впорядкованість руху з елементами симетрії. В бажанні досягнути досконалості необхідна рівновага (симетрія). Є її різні рівні . Необхідно дотримуватись духовних законів, ще до початку будь – якої творчої дії.

Творити і руйнувати, дві протилежності…

Жити, щоб ширити світло, світити (творити), і жити, щоб бути. Практики спасіння, так у школах містиків іменують цей шлях.

Нерідко, ледь не на кожному кроці спостерігаємо ознаки первинної полярності – світле і темне (монада), батьківське і материнське (куб – сфера), матеріальне і духовне, (+) і (-) начала. Вони усі можуть створити спілку, та при цьому анігілюються.** Анігіляція відбувається при ідеальній симетрії.

На інформаційній території планети Земля існує поле різних стосунків енергій. Маємо співпрацю з цією територією. Є люди які випромінюють позитивну енергію, інші – її споживають. Важливими чинниками є віра і рівень духовності. Світлоносні послідовно боронять цю територію, бо вже прийшов Час - Добру почати домінувати над Злом. Промовляймо ж, посилаючи у Простір – світлі, добрі по смислу сполучення слів( мантри), вони при вимовлянні вголос випромінюють вібрацію не тільки в повітрі, а й у тонкому світі. Таким способом впливають на довкружжя.

Про що ж вірші поетки? У них йдеться про справжність і фальш, про честь і совість:

«дивуюся щиро як

можна ось так просто

без совісті та емоцій

я ж завжди думала

що у велетів велике серце», - з вірша «На долоні».

Про емоції, надії, мрії. А мрії бувають…:

«запалюй гори бажань

І лети високо

аж на полонину мрій

моїх таких земних

і не зовсім», - з вірша «Медитації».

Про ту когорту людей, котрі горішнє визнають за первинне, матеріальне – вторинне, та які завше у меншості.

«сенс у більшості шукати

меншість

яка уже не знає

в який бік і котрі ворота

і якою дорогою», - з вірша «Танець темного».

Про течію Часу, минуле, днешнє і прийдешнє, і що ми тільки гості на цій Землі.

«забирає

хтось забирає потрохи пісок

з твого годинника

і скупиться досипати

хоч трохи», - з вірша «Неминуче».

Про цінність кожної людини, кожного дня, про вміння дарувати, віддавати, ділитися чимось, а не лише вміти брати – щось від когось (вірш «Невдячним»).

Про запал, завзяття, що властиві молодим (вірш «Заклик»).

Про те, що життя – дорога, котрою прошкуєш у пошуках…(вірш «Канон»). І ще багато - багато про що…

Рене Генон передбачав: «Сучасний світ доклав найбільше зусиль до розвитку промисловості та «механізації» навіть коли стверджував, що просто займається наукою на свій лад; та у намаганнях домінувати над матерією та використовувати її у своїх цілях люди зрештою перетворились на її рабів: вони не тільки обмежили свої інтелектуальні амбіції – якщо у цьому випадку ще доречно використовувати це слово – винайденням та створенням механізмів, а й самі ставали справжніми механізмами…».

Гонитва у Світі йде за кількістю, втрачає якість, сучасна цивілізація є цивілізацією кількості, що рівнозначна матеріальній.

Для чого потрібна поезія? Хоча б для того, аби не уподібнитись до роботів.

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог.

«Народний оглядач» : інтернет - портал стратегічних новин.

Примітки.

*Уривок інтерв’ю з Ю. Судус. Інтернет – ресурс газети «Галичина».

**Анігіляція – взаємодія елементарних частинок і античастинок, внаслідок якої вони перетворюються на інші форми матерії.

На фото: Юлія Судус і її збірка поезій "О пів на сонце".